Щоб два реєстратори системи відеоспостереження (DVR/NVR) працювали в одній мережі для спільної роботи, їх потрібно включити до спільного мережного сегменту та забезпечити унікальні мережні параметри для кожного пристрою. У більшості випадків досить стандартної інфраструктури: роутер або (краще) комутатор, а також коректні IP-адреси, маска підмережі та шлюз. Почніть із визначення, як саме ви бажаєте «поєднати» роботу. Це може бути єдиний доступ операторів до обох пристроїв (перегляд з ПК/відеосервера), єдине керування через одне програмне забезпечення або агрегація/об'єднання камер (якщо пристрої підтримують каскадування/централізоване додавання). Від мети залежить, які параметри знадобляться додатково. 1) Мережеве підключення: роутер або комутатор Підключіть обидва реєстратори до одного маршрутизатора/комутатора через Ethernet. Для стабільної роботи кращий комутатор (він знижує зайвий трафік та спрощує схему). Якщо у вас є тільки роутер, теж можна — головне, щоб обидва реєстратори опинилися в одній підмережі.
Щоб зрозуміти, скільки місця на диску знадобиться для зберігання записів з камер , використовують простий підхід: спочатку оцінюють бітрейт відео (скільки Мбіт/с витрачає потік), потім рахують об'єм за добу і множать число днів. 1) Головна формула розрахунку Якщо відомий бітрейт потоку (Мбіт/с), то приблизний об'єм: Обсяг за добу (ГБ) ≈ Бітрейт (Мбіт/с) × 86 400 / 8 / 1 000 Найчастіше в практичних завданнях зручно користуватися заокругленням: 1 Мбіт/с ≈ 10.8 ГБ на добу (у десятковій системі: 1 GB = 10бай байт). 2) Як отримати бітрейт із дозволу та “якості” Дозвіл сам по собі не дає точної відповіді: на розмір найсильніше впливають кодек (H.264/H.265), складність сцени (рух), налаштування (CBR/VBR, профіль, якість) та тривалість/тип запису. Проте для попередньої оцінки можна використовувати типові орієнтири. Для постійного запису (24/7) середні значення часто беруть так: камери H.264 зазвичай вимагають більше місця, ніж H.265 при порівнянні якості.

Коментарі
Дописати коментар