Форматування саме собою який завжди означає «безповоротне видалення» даних. У домашніх умовах шанси на відновлення є, але важливо розуміти, що залежить від того, як саме був виконаний процес і чи були наступні перезаписи. Що відбувається при форматуванні Зазвичай форматування оновлює службову інформацію про файлову систему, наприклад, таблиці розміщення. При цьому самі дані (на рівні «сирих» блоків диска) можуть частково залишатися на місці, доки не будуть перезаписані. Коли відновлення реальне Найкраще шанси, якщо форматування було логічним та без повного перезаписування. Також важливо, що минуло мало часу і на диск не встановлювали нові програми, не копіювали файли і не продовжували активну роботу, що підвищує ризик перезапису видалених даних. Якщо ж виконувалося «повне форматування» з перезаписом (або диск вже використовували як завжди після процедури), відновлення може стати значно складнішим або неможливим.
Щоб зрозуміти, скільки місця на диску знадобиться для зберігання записів з камер , використовують простий підхід: спочатку оцінюють бітрейт відео (скільки Мбіт/с витрачає потік), потім рахують об'єм за добу і множать число днів. 1) Головна формула розрахунку Якщо відомий бітрейт потоку (Мбіт/с), то приблизний об'єм: Обсяг за добу (ГБ) ≈ Бітрейт (Мбіт/с) × 86 400 / 8 / 1 000 Найчастіше в практичних завданнях зручно користуватися заокругленням: 1 Мбіт/с ≈ 10.8 ГБ на добу (у десятковій системі: 1 GB = 10бай байт). 2) Як отримати бітрейт із дозволу та “якості” Дозвіл сам по собі не дає точної відповіді: на розмір найсильніше впливають кодек (H.264/H.265), складність сцени (рух), налаштування (CBR/VBR, профіль, якість) та тривалість/тип запису. Проте для попередньої оцінки можна використовувати типові орієнтири. Для постійного запису (24/7) середні значення часто беруть так: камери H.264 зазвичай вимагають більше місця, ніж H.265 при порівнянні якості.

Коментарі
Дописати коментар