Видалення файлів – не завжди кінець історії. Допоки дані фізично не перезаписані новими, їх часто можна спробувати відновити з диска або картки пам'яті. Ключовий фактор – швидкість дій та правильна послідовність кроків. Відразу після видалення: що потрібно зробити насамперед У перші хвилини важливо мінімізувати ризик перезапису. Якщо файли видалені з комп'ютера, вимкніть інсталяцію нових програм і не запускайте програми, які активно пишуть на диск. Якщо це зовнішній носій (флешка, картка пам'яті), краще припинити подальше використання та перейти до відновлення. Визначте носій та тип видалення Ситуації відрізняються: файл міг бути видалений із кошика, видалений із зовнішнього накопичувача або «зник» після форматування/збою. Для вибору методу важливо зрозуміти, де саме були дані та чи змінювалася структура файлової системи. Також корисно згадати: видалення було «м'яким» (у кошик) або «жорстким» (без можливості повернення)
Щоб зрозуміти, скільки місця на диску знадобиться для зберігання записів з камер , використовують простий підхід: спочатку оцінюють бітрейт відео (скільки Мбіт/с витрачає потік), потім рахують об'єм за добу і множать число днів. 1) Головна формула розрахунку Якщо відомий бітрейт потоку (Мбіт/с), то приблизний об'єм: Обсяг за добу (ГБ) ≈ Бітрейт (Мбіт/с) × 86 400 / 8 / 1 000 Найчастіше в практичних завданнях зручно користуватися заокругленням: 1 Мбіт/с ≈ 10.8 ГБ на добу (у десятковій системі: 1 GB = 10бай байт). 2) Як отримати бітрейт із дозволу та “якості” Дозвіл сам по собі не дає точної відповіді: на розмір найсильніше впливають кодек (H.264/H.265), складність сцени (рух), налаштування (CBR/VBR, профіль, якість) та тривалість/тип запису. Проте для попередньої оцінки можна використовувати типові орієнтири. Для постійного запису (24/7) середні значення часто беруть так: камери H.264 зазвичай вимагають більше місця, ніж H.265 при порівнянні якості.

Коментарі
Дописати коментар